Український інститут національної пам’яті вніс до списку потребуючих перейменування населених пунктів Харківської області назви 22 сіл та селищ та двох міст. Цікаво, що 16 з них походять від святкування у радянському союзі 1 травня – «дня міжнародної солідарності трудящих».
Про це Харків Times повідомили в УІНП.
«Український інститут національної памʼяті підготував перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», – йдеться у повідомленні.
В УІНП зазначили, що цей перелік не є вичерпним та не містить населених пунктів, розташованих на тимчасово окупованій ворогом території.
«Упродовж наступних шести місяців, до 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до закону», – нагадали в Інституті нацпам’яті.
Стосовно Харківської області перелік містить назву міста Красноград. В красноградців є досить широкий вибір нової назви. Початком заснування міста було спорудження у 1731-1733 рр. Бєльовської фортеці у складі так званої Української лінії укріплень. А є ще Пахомові байраки – козацьке укріплене напіввійськове поселення у складі Запорізької Січі, що знаходилося на території центру сучасного Краснограда («байрак» – військове поселення на кордоні). Назву «Пахомові» поселення отримало на честь свого очільника, сотника Полтавського полку Пахома. Не треба лише повертатися до назви міста у 1784-1922 роках – тоді воно носило ім’я Костянтиноград на честь онука російської імператриці Катерини ІІ.
А от Краснокутська обов’язкове перейменування не стосується. Можливо, варто було б лише повернутись до старовинної назви Красний Кут, як селище й досі називають місцеві мешканці. Слово «красний» у цій назві не має жодного відношення до прикметника «червоний», воно походить від слів «краса», «красивий» і загалом назва означає «красива місцевість».
Ну, а сіл та селищ на Харківщині наразі треба перейменувати 22. І з них 16 несуть у своїй назві згадку про радянський «день міжнародної солідарності трудящих» 1 травня. У кількох районах області є по кілька «першотравневих», у середньому по три.
Так, на Богодухівщині маємо два першотравневих селища й одне село. В Ізюмському районі є два первомайських села, одне першотравневе та ще й селище першотравневе. Три першотравневих села спостерігаємо у Красноградському районі, два – у Чугуївському, на Куп’янщині маємо два первомайських села – у Старовірівській та Шевченківській територіальних громадах. Ще по одному першотравневому мають Харківський та Лозівський райони. Як із цим розбираються місцеві мешканці, влада та пошта – не розуміємо.
Крім того, слід ще перейменувати села та селища, назви яких несуть в собі імена радянських та російських діячів. Наприклад, селище Панютине на Лозівщині своєю назвою завдячує Василю Панютину – генерал-майорові російської імператорської армії, учаснику придушення Польського повстання 1830-1831 років, на землях якого була побудована ця залізнична станція. А до того станція, шо виникла під час прокладання Курсько-Харково-Севастопольської залізниці, мало назву Лозова-Азовська.
А от селу Олександрівка Богодухівського району, названому так на честь російського імператора Олександра II, мабуть, приємно буде повернутися до своєї старої назви Клинова-Новоселівка. А село Мичурінське під Валками, мабуть, слід було б назвати ім’ям славетного українського вченого-помолога Левка Симиренка (пам’ятаєте нашу знамениту «семеринку» – ранет Симиренка?), якого чекісти розстріляли у 1920 році. Чи його сина Володимира Симиренка, також славетного вченого, який виступав проти Мічуріна в науці, очолював Мліївську садово-городню дослідну станцію та Центральний державний плодовий розсадник України й був репресований та розстріляний радянською владою у 1938 році.
Що стосується перейменування міста Первомайського Лозівського району області, тут депутати категорично виступають проти обраної містянами назви Добродар. Чесно кажучи, редакції Харків Times ця назва також не подобається. Вона якась штучна та неприродна. А от, наприклад, харківський історик та краєзнавець Андрій Парамонов не розуміє, чому до переліку назв, що пропонувалися мешканцям Первомайського, на включили історичну назву Лихачове (це ім’я місто носило до 1952 року).
«Сьогодні варто поборотись за історичну назву Первомайського – Лихачове. Саме так називалось наше селище до 1952 року. Чому наша міська влада і топонімічна комісія не включила до списку найменувань історичну назву – незрозуміло! Мимрити про те що Лихачов це російський генерал – не треба, оскільки сьогодні Лихачови – це збірний образ людей, який жили в нашій місцевості й місто побудовано на їх землях», – вважає Парамонов.
Можна пригадати ще й назву села Сиваш, біля якого, власне, й був розташований маєток Лихачових, з озера поблизу якого нова станція брала, приміром, воду по спеціальному водогону. Сучасна водонапірна вежа у Первомайському побудована на місці історичної.
Як повідомляв Харків Times, 27 липня депутати Первомайської міської ради вдруге провалили голосування за нову назву міста Добродар. Під час обговорення питання у сесійній залі вибухнув скандал зі взаємними образами, і два депутати навіть покинули залу.
